Відкритий лист суддів

 

 

Керуючись статтею 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звертаємось до Верховної Ради України, Ради суддів України, Президента України, органів державної влади, незалежних міжнародних установ та усієї суддівської громадськості України у зв’язку з останніми подіями, які викликають суттєве занепокоєння у представників судового корпусу та безпосередньо зачіпають інтереси усієї судової системи України.

Як відомо, на цей час в Україні триває процес судової реформи, з метою проведення якої вирішується питання внесення змін до Конституції України в частині правосуддя.

Задекларованими цілями реформи є очищення судової гілки влади від проявів корупції, запровадження реальної деполітизації судової системи, тобто усунення політичного впливу органів законодавчої та виконавчої влади, а також будь-яких інших осіб на процес прийняття рішень, що пов’язані з питаннями кар’єри суддів.

Загалом поділяючи та підтримуючи ідею очищення судової системи від зазначених негативних компонентів, суддівська спільнота одночасно вважає необхідним звернути увагу на факти систематичного протиправного тиску на представників судової професії, а також дії окремих політиків та посадових осіб, які ігнорують або відверто порушують принципи незалежності судової влади.

Зокрема, заслуговує на увагу останнє публічна заява Голови Верховної Ради України В. Гройсмана, яка була озвучена на засіданні Конституційної комісії 30 жовтня 2015 року, а саме щодо оновлення 10% суддівського корпусу за рахунок кандидатів на обрання суддів безстроково, матеріали відносно яких перебувають в провадженні Верховної Ради України, тобто необхідності прийняття рішення щодо не обрання майже 500 суддів, п’ятирічний строк повноважень яких сплинув, безстроково.

Свою позицію Голова Верховної Ради України В. Гройсман обґрунтував необхідністю відновлення довіри до судової влади, шляхом проведення на звільнені таким шляхом посади суддів конкурсу. Одночасно, Голова Верховної Ради України В. Гройсман висловив думку, що на відкритому конкурсі, зможуть прийняти участь і судді, що будуть звільнені внаслідок неприйняття ВРУ рішення щодо їх обрання безстроково.

02 листопада 2015 р. Голова Верховної Ради України В. Гройсман доручив профільному парламентському комітету опрацювати його ініціативу про оновлення суддівського корпусу і внести відповідні пропозиції щодо її реалізації на законодавчому рівні.

Вказана ініціатива Голови Верховної Ради України В. Гройсмана була висловлена незважаючи на отримання Україною офіційного Висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії) №803/2015 від 23-24 жовтня 2015 р. щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя, в редакції затвердженої Конституційною комісією 04 вересня 2015 р., в яких чітко зафіксовано що усі рішення відносно кар’єри судді (переведення, просування, звільнення) повинні прийматись Вищою радою правосуддя, а не політичними інституціями, якщо метою є досягнення справді незалежного правосуддя.

 

Відповідно до положень ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Аналогічна за змістом норма про заборону впливу на суддю визначено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

Додатково зміст конституційних положень щодо незалежності та недоторканності суддів роз’яснено Конституційним Судом України у його Рішенні від 01.12.2004 р. №19-рп/2004 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу)».

Слід звернути увагу, що положення про незалежність суддів, які закріплені в Конституції України, є логічно-правовим наслідком, від базових принципів, які закріплені в міжнародних документах, таких як: пп.d п.2 принципу 1 Рекомендації (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників Міністрів 13.10.1994 р.; Європейській хартії законів «Про статус суддів» (Лісабон, від 10.07.1998 р.); Основних принципах незалежності судових органів, що ухвалена Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН №40/32 від 29.11.1985 р. та №40/146 від 13.12.1985 р.; Процедурі ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, що затверджені Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН №1989/60 від 24.05.1989 р.; Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р.; Загальній (Універсальній) хартії судді, ухваленій 17.11.1999 р. Центральною Радою Міжнародної асоціації суддів в Тайпеї (Тайвань); Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів.

В Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29.11.1985 р. та 13.12.1985 р. передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її.

В п.11 Висновку №190 (1995) ПАРЄ щодо вступу України до Ради Європи передбачено, що незалежність судової влади відповідно до принципів Ради Європи буде забезпечено, в тому числі і стосовно перебування на посаді суддів. При цьому, Комісаром Ради Європи з прав людини у Звіті за результатами візиту в Україну 04-10.02.2014 р. (пункт 60) наголошено на необхідності впровадження належних механізмів забезпечення незалежності суддів від зовнішнього впливу, особливо при розгляді справ, що є резонансними у суспільстві.

Більше того, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) неодноразово звертала увагу на необхідність усунення політичних мотивів під час призначення суддів довічно.

У Висновку №588/2010 від 18 жовтня 2010 р. за результатами аналізу Закону України «Про судоустрій і статус суддів», було вказано не невідповідність його положень, що передбачають існування випробувального терміну для суддів, засадам демократичного суспільства, та прямо вказала на необхідність безстрокового обрання судді на посаду по завершенні першого п’ятирічного терміну. Відхиленням від такого правила відповідно Рекомендаціям Венеціанської комісії можуть стати випадки лише за умов, подібних до підстав звільнення судді, який безстроково обіймає суддівську посаду.

В Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо призначення суддів (ухвалена на 70‑ому пленарному засіданні, Венеція, 16‑17 березня 2007 р.) зафіксовано, участь парламенту в процесі призначення суддів може спричиняти політизацію призначення суддів. У світлі європейських стандартів добір і кар’єра суддів «повинні базуватись на заслугах, з урахуванням їхньої кваліфікації, чеснот, здібностей та результатів їхньої праці». Обрання суддів у парламенті має дискреційний характер, і навіть якщо кандидатури суддів пропонуються радою юстиції, не слід виключати, що виборний законодавчий орган зможе не втриматися від відхилення кандидата. Відтак, політичні міркування можуть взяти гору над об’єктивними критеріями. В п.11 та п.12 зафіксовано, що Венеціанська комісія вже доходила висновку, що парламенту безсумнівно більшою мірою властиві політичні ігри, і призначення суддів можуть призвести до політичних торгів у парламенті, в яких кожний член парламенту від того чи іншого округу захоче мати свого власного суддю. Призначення на посаду звичайного судді не є належним предметом голосування в парламенті через неможливість виключення небезпеки того, що політичні міркування переважать об’єктивні заслуги кандидата.

Така ж послідовна позиція Європейської спільноти вбачається і з Висновків Венеціанської комісії від 10 грудня 2013 р. №747/2013, від 24 липня 2015 р. №803/2015 та від 26 жовтня 2015 р. №803/2015.

Принцип забезпечення незалежності суддів закріплено в Європейській хартії про закон «Про статус суддів» за якими орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання та кар’єри суддів, повинен бути незалежним від уряду та адміністративних органів, підлягають виключенню інші ризики політичного впливу на зазначений процес.

 Згідно п.44 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки CM/Rec(2010)12, ухваленого Комітетом міністрів Ради Європи від 17 листопада 2009 р. на 1098 засіданні заступників ради міністрів також встановлено, що рішення, які стосуються добору та просування суддів по службі, мають ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, попередньо визначених законом чи компетентними органами влади. Під час прийняття таких рішень повинні ураховуватися заслуги, кваліфікація, вміння та потенціал, необхідні для вирішення справ при застосуванні закону. Згідно з п.51 рекомендацій, якщо суддю приймають на посаду на випробувальний або фіксований термін, рішення про підтвердження чи подовження такого призначення має прийматися лише відповідно до п.44, аби забезпечити дотримання принципу незалежності судової системи.

 В доповіді Томаса Хаммарберга, Комісара з прав людини Ради Європи, за результатами його візиту в Україну (19-26 листопада 2011 р.), CommDH(2012)10, 23 лютого 2012 р. встановленим є, що незалежність судової системи, що також передбачає незалежність кожного окремого судді, повинна бути захищена як на законодавчому, так і на практичному рівні. При цьому, Комісар із занепокоєнням відзначив, що, на переконання української громадськості, судді не захищені від зовнішнього тиску, в тому числі й політичного. Для усунення тих чинників, які роблять суддів вразливими і послаблюють їхню незалежність, необхідні рішучі дії в кількох напрямках. Влада повинна уважно розглядати будь-які заяви про випадки неприпустимого політичного або іншого втручання в роботу судових органів і забезпечити ефективні засоби правового захисту.

Комісар закликав українську владу повною мірою виконувати рекомендації Венеційської комісії щодо необхідності впорядкувати та уточнити процедури і критерії, пов’язані з призначенням і звільненням суддів, а також застосуванням дисциплінарних заходів.

Не менш необхідним він вважав важливість встановити відповідні гарантії для забезпечення справедливості й виключення ризику політизації під час застосування дисциплінарних процедур. Що стосується процесу призначення кандидатів на суддівські посади, як вказується у Доповіді, вирішальним має бути їхня кваліфікація та особисті якості.

Напрацьований Європейський досвід у сфері стандартів судоустрою, зводиться до того, що судді, призначені на посаду судді вперше, як основне правило, мають обиратись на посаду судді безстроково по закінченню п’ятирічного терміну, за виключенням випадків коли є підстави для звільнення таких суддів, що подібні до тих підстав звільнення, які передбачені для суддів обраних безстроково. Самі по собі питання про звільнення судді чи будь-яке інше, яке пов’язано з його кар’єрою, не може бути предметом вирішення його по суті органом законодавчої влади.

 Аналогічну світову практику підтримує і Європейський суд з прав людини, який в своїх рішеннях (зокрема: «Олександр Волков проти України», «Корецький проти України», «Михайлюк та Петров проти України») зазначає, що судді, призначені на посаду судді вперше, мають обиратись на посаду судді безстроково по закінченню п’ятирічного терміну, за виключенням випадків коли є підстави для звільнення таких суддів, що подібні до тих підстав звільнення, які передбачені для суддів обраних безстроково.

Варто акцентувати увагу, що в ст.7 Загальної декларації прав людини закріплено загальну рівність людей перед законом, без будь-якого обмеження, та право на рівний захист закону. Всі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації.

Водночас, положеннями п.2 ст.129 Конституції України передбачено рівність усіх учасників процесу перед законом і судом. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Натомість, запропонована Головою Верховної Ради України В.  Гройсманом ідея має дискримінаційні ознаки, які створюють нерівні умови в доступі до професії для кандидатів на посаду суддів безстроково.

Варто відзначити, що на теперішній час, в Верховній Раді України склалась досить складна ситуація щодо суддівського корпусу, зокрема щодо довготривалого не внесення на голосування проектів постанови Верховної Ради України про призначення кандидатів на посаду судді безстроково.

На наявності проблем із призначенням Верховною Радою України кандидатів на посаду судді безстроково неодноразово звертали увагу Голови Верховної Ради України як Голова Верховного Суду України, так і голови вищих спеціалізованих судів. Крім того, на наявність проблеми із довготривалим не призначенням кандидатів на посаду судді безстроково наголошувала і Рада суддів України, зокрема в рішеннях №14 від 08.08.2014 р. «Щодо звернення РСУ», №33 від 12.09.2014 р. «Щодо недотримання конституційних гарантій незалежності суддів» та №13 від 12.03.2015 р. «Щодо обрання кандидатів на посади суддів безстроково».

Варто відзначити, що майже усі кандидати на обрання на посаду судді безстроково, до фактичного звільнення яких прилюдно закликає Голова ВРУ, підтвердили свою професійну здатність на виконання обов’язків судді та наявність високих моральних принципів для здійснення такої професійної діяльності.

Натомість, замість вирішення проблеми призначення кандидатів на посади суддів безстроково, від очільника Верховної Ради України, як діючого політика, що займає одну з найвищих політичних посад в Україні, лунає публічний заклик, який є неприпустимим, політизованим та таким, що чинить прямий тиск на депутатів Верховної Ради України, створюючи упередженість усього діючого складу депутатського корпусу щодо суддів.

Публічні висловлювання Голови Верховної Ради України В. Гройсмана не лише прямо суперечать рекомендаціям європейських інституцій, але й створюють додаткові передумови за яких неможливо неупереджено вирішити професійні долі сотень кандидатів добре підготовлених професійних суддів із незаплямованою репутацією та п’ятирічним досвідом роботи до обрання їх безстроково.

Таким чином, варто констатувати, що вищевказаний публічний виступ В. Гройсмана мав на меті не проведення системних демократичних змін в судовій системі, а мав лише на меті намагання впливу на прийняття усім депутатським корпусом ВРУ саме рішення щодо не обрання безстроково усіх кандидатів на посади суддів, матеріали відносно яких на даний час перебувають на розгляді у Верховній Раді України.

Опублікований в засобах масової інформації виступ Голови Верховної Ради України В. Гройсмана свідчать про наявність виключно сумнівної політичної доцільності, а не невідповідністю рекомендованих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Комітетом з питань правової політики та правосуддя кандидатур суддів до обрання їх безстроково.

 Варто вказати, на невідповідність нормативно-правовим актам тези Голови Верховної Ради України В. Гройсмана щодо можливості участі у відкритому конкурсі суддів, які будуть звільнені внаслідок неприйняття ВРУ рішення щодо їх обрання безстроково. Наразі, нормативно врегульовано єдиний порядок призначення суддів вперше, який передбачає обов’язковість  проходження навчання в Національній школі суддів України протягом 12 місяців, та здавання кваліфікаційних екзаменів.

Втрата сотнями суддів займаних ними посад у неконституційний спосіб, до якого закликає Голова Верховної Ради України В. Гройсман, також буде свідчити й про порушення права на приватне життя цих осіб, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки звільнення з посади судді протиправно і не незалежним органом, становить втручання у назване право про що, прямо було вказано Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України».

Враховуючи викладене, з метою недопущення протиправного, необґрунтованого звільнення з посад на даний час майже 500 професійних, фахово підготовлених суддів, призначених на посаду судді вперше, реального дотримання принципу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, недопущення гарантованих позовів до Європейського суду з прав людини цих суддів, а також з метою реального ствердження України як правової держави, забезпечення проведення реальних демократичних реформ, -

 

1.    Негайно і безкомпромісно захистити кандидатів на посади суддів безстроково від прийняття депутатами Верховної Ради України політично мотивованого рішення, щодо їх звільнення;

2.    Забезпечити неухильне дотримання європейських принципів щодо призначення кандидатів на посади суддів безстроково;

 

 

Суддя                                                                                              Пархоменко Олександр Федорович

 

Суддя                                                                                              Бродніков Сергій Олександрович

 

Суддя                                                                                              Грідяєва Марина Володимирівна